Аварії (катастрофи) на хімічно небезпечних об’єктах

Найбільшу небезпеку становлять аварії на хімічно небезпечних об’єктах, які виробляють, використовують у технологічному процесі виробництва, зберігають і транспортують аміак, хлор, азотну кислоту, сірчану кислоту, сірчаний ангідрид. Аварії (катастрофи) можуть супроводжуватися викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин в атмосферу і на поверхню ґрунту. Вдихання зараженого повітря може призвести до ураження органів дихання, а також очей, шкірних покривів та інших органів.

Дії при оповіщенні про хімічне зараження

Отримавши інформацію про викид в атмосферу небезпечних хімічних речовин і небезпеку хімічного зараження:

1. Надягти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.

2. Якщо відсутні ЗІЗ і вийти з району аварії неможливо:

·  залишатися в приміщенні, включити гучномовець міського радіомовлення (радіоприймач), телевізор мережі кабельного телебачення;

·        чекати повідомлення відділу з мобілізаційної роботи, з питань НС;

·        щільно закрити вікна й двері, димоходи, вентиляційні отвори, люки;

·  вхідні двері завісити шторою, використовуючи ковдри й будь-які щільні тканини;

·        заклеїти щілини у вікнах і стики рам плівкою, лейкопластирем або папером

· Запам’ятайте! Надійна герметизація приміщення виключає проникнення небезпечних хімічних речовин. Залишаючи квартиру (будинок), відключити джерела електроенергії, взяти із собою документи, необхідні речі, надіти протигаз або ватяно-марлеву пов’язку, накидку або плащ, гумові чоботи.

·        Виходити із зони хімічного зараження в бік, протилежний напрямку вітру.

·     Обходити переходи через тунелі, яри, лощини — у низьких місцях може бути висока концентрація небезпечних хімічних речовин.

·      Почувши розпорядження про евакуацію, бути уважними до вказівок і ретельно виконувати їх.

· При евакуації транспортом уточнити час і місце посадки. Попередити про евакуацію і від’їзд сусідів.

·    Вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг і провітрити його на вулиці. Прийняти душ, умитися з милом, ретельно вимити очі й прополоскати рот.

·     При підозрі на ураження небезпечними хімічними речовинами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість рідини (чай, молоко і т.д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.

Аварії на залізничному та автомобільному транспорті під час перевезення небезпечних вантажів

Займання, витік небезпечного вантажу, пошкодження тари або ємностей з небезпечним вантажем можуть призвести до вибуху, пожежі, опіків, отруєння, захворювання людей і тварин.

Інформацію про аварії і про те, що робити в кожному конкретному випадку, отримують із повідомлення, яке передає відділ з мобілізаційної роботи, питань НС через радіотрансляційну мережу або через гучномовний зв’язок служби охорони громадського порядку, газотехнічної служби тощо.

Периметр небезпечної зони у разі аварії (катастрофи) на транспорті огороджують спеціальними знаками. Наближатися до цієї зони й входити до неї категорично заборонено.

Основний спосіб захисту — своєчасно покинути небезпечну зону або осередок ураження.

Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишатися у приміщенні, загерметизувати вікна, двері, вентиляційні отвори, надіти засоби захисту (ватно-марлеву пов’язку, рушник), змочені водою.

Про можливість повернутися до місця проживання (роботи) повідомляють після ліквідації наслідків аварійної ситуації через засоби масової інформації.

Дії при ураженні небезпечними хімічними речовинами

Захистити органи дихання від подальшої дії небезпечних хімічних речовин.

Аміак — безбарвний газ із різким запахом, легший за повітря, горючий, розчинний у воді. Небезпечний при вдиханні. Пари сильно подразнюють органи дихання, очі та шкіру. Перевозить у скрапленому стані під тиском. При виході в атмосферу димить. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Ємності можуть вибухати при нагріванні. У порожніх ємностях утворюються вибухонебезпечні суміші.

Ознаки отруєння: прискорене серцебиття, порушення частоті пульсу, нежить, кашель, різь в очах і сльозотеча, важке дихання, при тяжкому отруєнні — нудота і порушення координації руху, маревний стан. Дотик до шкіри викликає обморожування. При високих температурах можливий смертельний кінець.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують аміак, — промислові марки КД і М, ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 5%-вим розчином лимонної кислоти.

У разі витоку аміаку:

v видалити сторонніх;

v триматися надвітряної сторони;

vізолювати небезпечну зону, не допускати сторонніх;

v входити в зону аварії тільки в повному захисному одязі;

v дотримувати заходів пожежної небезпеки. Не палити, не використовувати відкритий вогонь;

v надати потерпілим першу медичну допомогу. Відправити людей з осередку ураження на медичне обстеження;

v вимити очі й відкриті ділянки тіла після виходу із зони зараження і звернутися по медичну допомогу.

Допомога потерпілому:

ü надіти на потерпілого необхідно протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 5%-вим розчином лимонної кислоти;

ü вивести потерпілого із зони зараження;

ü закапати потерпілому в очі дві-три краплі 30%-го розчину альбуциду, в ніс — оливкову олію;

ü промивати слизові оболонки й шкіру потерпілого водою або 2%-вим розчином борної кислоти не менше ніж 15 хв;

ü забезпечити потерпілому спокій і тепло. Доправити його до лікувального закладу.

Азотна кислота — безбарвна рідина, важча за воду, розчинна у воді, на повітрі димить. Пари важчі за повітря. Сильний окислювач, корозійна для більшості металів. Не горить. Запалює всі горючі речовини. Вибухає в присутності мінеральних розчинників, насамперед спирту й скипидару. Небезпечна при вдиханні, ковтанні та при попаданні на шкіру й слизові оболонки. Викликає важкі опіки шкіри.

Ознаки отруєння: дертя у горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, подразнення слизової оболонки очей, рота, носа, стравоходу та шлунка, опік губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, у ділянці шлунка, нестерпима блювота з кров’ю, охриплість голосу. Можливий спазм і набряк гортані, легень.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують азотну кислоту, — промислові марки В і БКФ, ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 2%-вим розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

·    надіти на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2%-вим розчином харчової соди;

·     винести потерпілого із зони зараження на свіже повітря. Очі та шкіру потерпілого промивати великою кількістю проточної води або 2%-вим розчином харчової соди;

·        доправити потерпілого до лікувального закладу.

Сірчана кислота — безбарвна масляниста рідина. На повітрі повільно випаровується. Корозійна для більшості металів. Сильний окислювач. Добре розчиняється у воді. З водою реагує з виділенням тепла та бризок. Не горить. Обезводнює дерево, підвищує його чутливість до горіння. Запалює органічні розчинники та мастила. Небезпечна при вдиханні, ковтанні й при попаданні на шкіру та слизові оболонки.

Ознаки отруєння: подразнення в горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, роздратування слизових оболонок очей, носа, опіки губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, у ділянці шлунку, нестерпима блювота з кров’ю, охриплість голосу. Можливий спазм і набряк гортані.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують сірчану кислоту, — ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 2%-вим розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

v надіти на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2%-вим розчином харчової соди;

v винести потерпілого із зони зараження на свіже повітря;

v зняти протигаз, забруднений одяг і взуття.

v зробити штучне дихання методом «рот в рот» за відсутності дихання у потерпілого;

v промивати очі та шкіру потерпілого великою кількістю проточної води або 2%-вим розчином харчової соди.

v доправити потерпілого до лікувального закладу.

Метан. У разі отруєння вивести потерпілого із зони зараження. У разі зупинки дихання зробити потерпілому штучне дихання.

Чадний газ. У разі отруєння вивести потерпілого із зони зараження. За необхідності зробити штучне дихання. Звернутися за допомогою до медичного працівника або доправити потерпілого в медичний заклад.

2.3. Радіаційна небезпека

Фактори небезпеки радіації: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів тощо). Унаслідок можливого атомного вибуху імовірне виникнення сильних руйнувань на значній території.

Дії у випадку загрози виникнення радіаційної небезпеки:

ü не панікувати, слухайте повідомлення, дізнатися про час і місце збору для евакуації;

ü упакувати в герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2—3 доби, питну воду. Підготувати найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук);

ü попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям і людям похилого віку;

ü зменшити можливість проникнення радіаційних речовин у приміщення — щільно закрити вікна та двері, щілини заклеїти;

ü від’єднати перед виходом із приміщення всі електроприлади від електромережі, вимкнути газ і воду.

Дії у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки

v Зачинитися негайно в будинку після одержання повідомлення про радіаційну небезпеку. Стіни дерев’яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання вдвічі, цегляного — у 10 разів. Заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева — у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону — у 40—100 разів.

v Уникати паніки, слухати повідомлення відділу з мобілізаційної роботи, питань НС.

v Зменшити можливість проникнення радіаційних речовин у приміщення—щільно закрити вікна та двері, щілини заклеїти.

v Провести йодну профілактику.

v Йодистий калій вживати після їжі разом із чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб:

v дітям до двох років по 0,040 г на один прийом;

v дітям від двох років і дорослим — по 0,125 г на один прийом.

v Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб:

v дітям до двох років — по 1—2 краплі 5%-вої настоянки на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші;

v дітям від двох років та дорослим — по 3—5 крапель на склянку молока або води.

v Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.

v Уточнити місце початку евакуації. Попередити сусідів, надати допомогу дітям, інвалідам і людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

v  Швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні речі у герметичну валізу.

v Перед виходом з будинку вимкнути джерела електро-, водо- й газопостачання, взяти підготовлені речі.

v Надіти протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов’язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.

v Після прибуття на нове місця перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або самостійно:

v зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрусити його;

v повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою;

v обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином (типу ІПП-8). Для оброблення шкіри можна використовувати марлю чи рушники.

v Дізнатися у виконавчих органах місцевої ради адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

v Використовувати для харчування лише консервацію і продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях, і не зазнали радіоактивного забруднення. Не вживати овочі, які росли на забрудненому ґрунті. Не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.

Пам’ятайте:

·    не пити воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрити. Уникати тривалого перебування на забрудненій території;

·  робити щодня вологе прибирання у приміщеннях, бажано з використанням миючих засобів;

·  користуватися засобами захисту у разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Для захисту органів дихання — протигазом, респіратором, ватно-марлевою пов’язкою, зволоженою марлевою пов’язкою, хустинкою або будь-якою частиною одягу. Для захисту шкіри — спеціальним захисним одягом типу ОЗК, плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.

 Небезпечні предмети й речовини

· Якщо виявили небезпечні речовини й предмети (снаряди, бомби, міни тощо), а також хімічні речовини у вигляді аерозолю, пилу, у крапельно-рідинній формі з неприємним запахом:

· не доторкатися до небезпечних речовин і предметів;

· припинити доступ до них;

· повідомити диспетчера оперативно-рятувальної служби за номером 101, відділ з мобілізаційної роботи, питань надзвичайних ситуацій і сприяння правоохоронним органам;

· вийти за межі зони зараження (забруднення);

· видалити отруйні речовини (якщо вони потрапили на шкіру, одяг, взуття) тампоном зі старого одягу, папером або іншими підручними засобами;

· провести часткову обробку відкритих частин тіла водою, бажано з милом, прополоскати рот, гортань, ніс, очі;

· звернутися до лікарні, якщо є ознаки ураження.